Чому життя дітей змінилося радикально всього за кілька десятиліть

Apr 10, 2019 mybuy24

“Коли я була дитиною, ми весь час проводили на дворі, бавились із сусідськими дітьми, мали з собою щось перекусити, знаходили цікаві заняття. Наші батьки майже нас не бачили. У нас не було багато речей, іграшок, зате було багато веселих пригод”.

Це приблизно те, що вам розкажуть ті, кому 30 або більше років про своє дитинство в розвинутій країні. Пригоди, як правило, були маленькими й домашніми, більше нагадували казку про Вінні-Пуха, ніж Зоряні Війни, але свобода і спілкування були справжніми.

Сьогодні діти проводять більше часу в приміщенні, частіше із дорослими, а не з братами та сестрами або друзями, під більш наглядом, вони менше гуляють або їздять на велосипеді, беруть участь у більш організованих заходах і, скоріш за все, протягом декількох годин щодня, користуються смартфоном. Все це робиться з найкращими намірами. Батьки хочуть захистити своїх діток від трагічних випадків, злочинності, оскільки вважають, що світ став більш небезпечним і хочуть дати дитині все найкраще.

І дійсно в багатьох відношеннях дітям краще, ніж покоління чи два тому. Менше дітей страждають від занедбаності або голодують. Дитяча смертність також знизилась. Діти здебільшого отримують більше уваги та підтримки від своїх батьків, і уряди надають додаткову допомогу маленьким дітям з неблагополучних верств населення. Тепер менше підлітків-правопорушників, курців і пиятиків, також зменшилась кількість підліткових вагітностей.

Щасливі діти?

Самі діти виглядають досить щасливими. У дослідженні, проведеному в рамках проекту oecd у 2015 році, 15-річним дітям було запропоновано оцінити своє задоволення життям за шкалою від нуля до десяти. Середній бал був 7,3, фінські діти - найщасливіші, майже 7,9, а турецькі - найсумніші, на рівні 6,1. Хлопчики були щасливішими, ніж дівчатка, а діти з багатодітних сімей набрали більше, ніж інші.

Це не дивно. Забезпечені батьки, вкладають велику кількість часу і грошей у своїх дітей, щоб забезпечити хороше дитинство, можливо, навіть краще ніж в них. Репетиторство, урок музики, спортивні секції, а також домашні дискусії, виявилися високоефективними в забезпеченні хороших оцінок і соціального становища, які відкриють двері до найкращих університетів і добре оплачуваної роботи.

Батьки зі середнім достатком, зі свого боку, не мають необхідних можливостей для залучення до такого інтенсивного виховання. Тому створюється велика прогалина між поколіннями, та різними соціальними групами, росте нерівність.

У процвітаючих країнах переважна більшість зараз веде міське життя. Майже 80% людей живуть у містах, які мають багато переваг, включаючи кращі можливості для роботи, освіти, культури та дозвілля. Але це і також: дороге житло, перенаселеність, відсутність зелених насаджень, високий рівень забруднення повітря і відчуття життя серед незнайомців, а не в тісному співтоваристві. Це спричинило відчуття зростаючої небезпеки, хоча злочинність в західних країнах за останні кілька десятиліть скоротилася, згідно статистики дитині значно безпечніше, ніж колись.

Великі сім’ї більше не в фаворі

Більш важливим є те, що внутрішнє середовище для більшості дітей суттєво змінилося. Сім'ї стали меншими, жінки народжують дітей набагато пізніше, ніж лише кілька поколінь тому. У переважній більшості країн є середня кількість дітей, яких буде мати жінка, зараз набагато нижча за рівень 2,1. Сім’ї з однією дитиною стали звичайним явищем в Європі і в більш процвітаючих частинах Азії, включаючи Китай. Це означає, що кожна дитина має більше часу, грошей і енергії, вкладених у неї, але пропускає всі переваги великої сім'ї.

Модель сім'ї пост-воєнного періоду з чоловіком-годувальником, дружиною домогосподаркою та кількома дітьми стали нетиповими. В Америці частка жінок працездатного віку у робочій силі зросла з 42% у 1960 році, до 68% у 2017 році. У більшій чи меншій мірі це відбулося і в інших країнах. Матері тепер переважно повертаються працювати протягом року або після народження, а не через п'ять або десять років. За відсутності бабусі, дитини навіть в дуже маленькому віці, ймовірно, буде доглянута поза домом протягом робочого тижня.

Вплив цифрової культури на дітей

Не так давно діти заявляли батькам, що їм нудно, але тепер «нудьгувати - це те, що ніколи не повинно бути толероване ні на мить», пише Шеррі Туркле з експертка з цифрової культури. 

У процвітаючих країнах переважна більшість 15-річних мають смартфон і проводять кілька годин на день в Інтернеті. Зростають побоювання, що надмірне використання може призвести до наркоманії та психічних захворювань, а також, що занадто багато часу, перед екраном, зменшує фізичні навантаження, які так необхідні в цьому віці. Цифровий світ також містить нові ризики, включаючи кібер-булінг.

Джерело: Economist -"Why children’s lives have changed radically in just a few decades"

Чому життя дітей змінилося радикально всього за кілька десятиліть 10.04.2019

“Коли я була дитиною, ми весь час проводили на дворі, бавились із сусідськими дітьми, мали з собою щось перекусити, знаходили цікаві заняття. Наші батьки майже нас не бачили. У нас не було багато речей, іграшок, зате було багато веселих пригод”.

Це приблизно те, що вам розкажуть ті, кому 30 або більше років про своє дитинство в розвинутій країні. Пригоди, як правило, були маленькими й домашніми, більше нагадували казку про Вінні-Пуха, ніж Зоряні Війни, але свобода і спілкування були справжніми.

Сьогодні діти проводять більше часу в приміщенні, частіше із дорослими, а не з братами та сестрами або друзями, під більш наглядом, вони менше гуляють або їздять на велосипеді, беруть участь у більш організованих заходах і, скоріш за все, протягом декількох годин щодня, користуються смартфоном. Все це робиться з найкращими намірами. Батьки хочуть захистити своїх діток від трагічних випадків, злочинності, оскільки вважають, що світ став більш небезпечним і хочуть дати дитині все найкраще.

І дійсно в багатьох відношеннях дітям краще, ніж покоління чи два тому. Менше дітей страждають від занедбаності або голодують. Дитяча смертність також знизилась. Діти здебільшого отримують більше уваги та підтримки від своїх батьків, і уряди надають додаткову допомогу маленьким дітям з неблагополучних верств населення. Тепер менше підлітків-правопорушників, курців і пиятиків, також зменшилась кількість підліткових вагітностей.

Щасливі діти?

Самі діти виглядають досить щасливими. У дослідженні, проведеному в рамках проекту oecd у 2015 році, 15-річним дітям було запропоновано оцінити своє задоволення життям за шкалою від нуля до десяти. Середній бал був 7,3, фінські діти - найщасливіші, майже 7,9, а турецькі - найсумніші, на рівні 6,1. Хлопчики були щасливішими, ніж дівчатка, а діти з багатодітних сімей набрали більше, ніж інші.

Це не дивно. Забезпечені батьки, вкладають велику кількість часу і грошей у своїх дітей, щоб забезпечити хороше дитинство, можливо, навіть краще ніж в них. Репетиторство, урок музики, спортивні секції, а також домашні дискусії, виявилися високоефективними в забезпеченні хороших оцінок і соціального становища, які відкриють двері до найкращих університетів і добре оплачуваної роботи.

Батьки зі середнім достатком, зі свого боку, не мають необхідних можливостей для залучення до такого інтенсивного виховання. Тому створюється велика прогалина між поколіннями, та різними соціальними групами, росте нерівність.

У процвітаючих країнах переважна більшість зараз веде міське життя. Майже 80% людей живуть у містах, які мають багато переваг, включаючи кращі можливості для роботи, освіти, культури та дозвілля. Але це і також: дороге житло, перенаселеність, відсутність зелених насаджень, високий рівень забруднення повітря і відчуття життя серед незнайомців, а не в тісному співтоваристві. Це спричинило відчуття зростаючої небезпеки, хоча злочинність в західних країнах за останні кілька десятиліть скоротилася, згідно статистики дитині значно безпечніше, ніж колись.

Великі сім’ї більше не в фаворі

Більш важливим є те, що внутрішнє середовище для більшості дітей суттєво змінилося. Сім'ї стали меншими, жінки народжують дітей набагато пізніше, ніж лише кілька поколінь тому. У переважній більшості країн є середня кількість дітей, яких буде мати жінка, зараз набагато нижча за рівень 2,1. Сім’ї з однією дитиною стали звичайним явищем в Європі і в більш процвітаючих частинах Азії, включаючи Китай. Це означає, що кожна дитина має більше часу, грошей і енергії, вкладених у неї, але пропускає всі переваги великої сім'ї.

Модель сім'ї пост-воєнного періоду з чоловіком-годувальником, дружиною домогосподаркою та кількома дітьми стали нетиповими. В Америці частка жінок працездатного віку у робочій силі зросла з 42% у 1960 році, до 68% у 2017 році. У більшій чи меншій мірі це відбулося і в інших країнах. Матері тепер переважно повертаються працювати протягом року або після народження, а не через п'ять або десять років. За відсутності бабусі, дитини навіть в дуже маленькому віці, ймовірно, буде доглянута поза домом протягом робочого тижня.

Вплив цифрової культури на дітей

Не так давно діти заявляли батькам, що їм нудно, але тепер «нудьгувати - це те, що ніколи не повинно бути толероване ні на мить», пише Шеррі Туркле з експертка з цифрової культури. 

У процвітаючих країнах переважна більшість 15-річних мають смартфон і проводять кілька годин на день в Інтернеті. Зростають побоювання, що надмірне використання може призвести до наркоманії та психічних захворювань, а також, що занадто багато часу, перед екраном, зменшує фізичні навантаження, які так необхідні в цьому віці. Цифровий світ також містить нові ризики, включаючи кібер-булінг.

Джерело: Economist -"Why children’s lives have changed radically in just a few decades"