1.jpg)
Як іграшки, які ми обираємо для дітей впливають на їхнє майбутнє?
Моя донечка в захваті від усього рожевого, блискіток та єдинорогів. Обирала з 2-ох річного віку платтячка в квіточки, обов’язково рожеві. В трирічному віці помітила дітей, які ганяли футбол, я запропонувала доні, шо коли підросте теж зможе. "Футбол не для дівчаток", - безапеляційно відмітила вона. Ми зауважили, що дівчата теж грають у футбол. Але рідше. Її це не переконало.
Хоча дівча у нас активне, любить лазити і стрибати, тобто всі ті характеристики, якими наділяють хлопчиків.
Думки доньки, про те, що роблять дівчата і що роблять хлопці, були дещо неочікуваними для нас у такому ранньому віці. Але ми самі транслюємо таку поведінку.
Відбувається все поступово. А з часом такий вплив поділу на хлопчаче-дівчаче впливає на самоідентифікацію і роль в суспільстві, а також подальший розвиток дитини. “Гендерні стереотипи” багато хто не любить це словосполучення, та все ж формують суспільство з “токсичною маскулінністю” які шкодять як чоловікам, так і жінкам.
Ще кілька століть тому вважалося беззаперечним фактом, що жінки поступаються чоловікам інтелектом. І це не підтверджено наукою. Навіть, скажу, так, розгромлено.
Починається все ще до народження дитини
Дивовижний факт, якщо жінка знає, що чекає на сина, то поштовхи в утробі описує як “енергійні” та “сильні”. Проте коли невідомо - різниці у відчуттях немає.
Раніше стать хотіли визначити за розміром і формою живота вагітної, хоча ніяких наукових доказів цьому немає.
Коли стать дитини відома, ми уже запрограмовано говоримо по різному про хлопчиків та дівчаток, навіть при однаковій поведінці. Додайте сюди гендерно забарвлені іграшки та одяг, а також риси характеру ще до появи на світ.
Сюжетні ігри є вкрай важливою частиною розвитку дітей. Саме завдяки ним формуються навички та інтереси. Бізіборди розвивають сенсорне сприйняття, ляльки - емоції та догляд.
То для чого обмежувати дітей?
Діти копіюють поведінку. Як тільки приходить усвідомлення приналежності до статі, діти природно тяжіють до моделі поведінки, яку побачили.
-
Наприклад, дівчинка може цікавитись “хлопчачими” іграшками, якщо вони рожевого кольору.
-
Хлопчикам цікаво і подобається бавитись з ляльками та ляльковими візками, будиночками, але їм їх не купують. Ми укорінюємо поведінку, що піклування це справа “дівчача”
-
Хлопчикам не дозволяють бавитись ляльками, і водночас вони фіксують, що мама виконує догляд.
Гендерні стереотипи підкріплюються не лише іграшками, але й тим, як батьки розподіляють ролі по догляду, говорять про індивідуальність дітей.
Мами і тати хлопчиків частіше зважають на енергійність, любов до активних ігор, тоді як батьки дівчаток акцентують на ніжність та слухняність.
Цікаво!
Під час експерименту батьки приписували гендерно нейтральним обличчям чоловічу стать, якщо обличчя виражає злість, і жіночу - якщо посміхалося.
Чоловіки - це “сильна стать”, а тому батьки свідомо чи підсвідомо не заохочують інтерес хлопців до дівчачих речей. Так, виникає клеймо: “Чому ти плачеш, ти ж не дівчинка”. Ніби прояв емоцій, це щось погане, для слабких. Бо ж жінки “слабка стать”.
Дослідження вказують на те, що дівчата, які захоплені принцесами, більше переживають за зовнішність.
І ще цікавий факт, у доволі ранньому віці і дівчатка і хлопці вважають красу несумісну з інтелектом, та, зокрема, професійністю.
МРТ мозку не виявили жодної різниці між чоловіками і жінками. Але стереотипи досі існують.